І
дійсно, дуже хочеться, щоб всі діти на Землі були щасливі, щоб мали безхмарне і
безтурботне дитинство. Нажаль, бажання не завжди здійснюються і дуже багато
дітей мають певні проблеми зі здоров’ям чи фізичні вади. Щасливі ті дітки, що мають
батьків чи рідних, котрі їх люблять, піклуються про них, створюють всі умови
для їх розвитку. Але ж трапляється і так, що дитинка з особливими потребами не
має або втрачає рідних та близьких людей і тоді обов’язок її виховувати,
лікувати та розвивати покладається на державу.
Держава
створює спеціалізовані заклади для виховання та навчання дітей. А під час
літніх канікул забезпечує їх відпочинок та лікування в дитячих оздоровчих
таборах та санаторіях, в яких дитина може не лише відпочити, а й підтримати
своє здоров’я. На Харківщині також функціонують подібні заклади, одним з яких є
психоневрологічний санаторій для дітей № 1.
Саме
до дітей, що перебувають на оздоровленні в цьому санаторії, і завітали в гості спеціалісти
і волонтери Харківського міського центру соціальних служб для сім’ї , дітей та
молоді «Довіра» та Харківського центру волонтерів разом із своїми добрими
друзями –гостями зі Сполучених Штатів Америки.
Звичайно,
всі діти люблять, коли до них приходять гості. Тому й цей раз не став винятком.
Дітлахам дуже сподобалась лялькова вистава «Ріпка», яку їм ставили волонтери. Вони
із захопленням сприймали те, що відбувалось на сцені, активно допомагали героям
казки, підтримуючи їх гучними оплесками, на жаліючи долоньок, і відгадували
загадки, що були в сюжеті казки. По завершенню казки волонтери знайомили дітей
із ляльками - героями, давали дітям погратися, спробувати самим «оживити»
ляльку. А найменші глядачі із задоволенням гралися «пальчиковими» маленькими
ляльками-тваринами і самі влаштували справжнісінький «театр на пальцях».
Лялькове
знайомство із дітьми стало важливим кроком до зближення між ними і волонтерами
перед ігровою взаємодією . Для того, щоб грати було цікаво, ігри повинні
відповідати віку дитини, тому після вистави дітей розділили за віковими
групами, в кожній з яких залишилось по декілька волонтерів, що приводили цікаву
ігрову програму. В наймолодшій групі, де були діти до 6 років, волонтери грали
в ігри з нескладними та веселими рухами,
в пізнавальні ігри та відгадували загадки. Для більш старших дітей волонтери підготували
веселі спортивні ігри-змагання , ігри з м’ячем. А діти підліткового віку
розділилися вже за інтересами. Перша частина із задоволенням вчилася в наших
друзів з Америки грати в регбі – американський футбол, де виявили великі
здібності до цієї гри. А інша половина приймала участь в творчій майстерні –
волонтери навчали їх ліпити чудові вироби з глини.
В
санаторії були й такі дітки, які не можуть грати з усіма іншими, бо їм
важко знайти спільну мову і вони не можуть дізнатися правила нових для них
ігор. І не тому що не хочуть, а тому що вони глухонімі. Там ми зустріли
чотирьох маленьких братів, що були глухонімими. Звичайно, що волонтери не
змогли залишитись байдужими до них. І нехай ці хлопчики не чують наших слів та
не можуть самі нічого сказати, але волонтери знайшли з ними спільну мову – мову
добра, яка передається від серця до серця. Ці братики виховуються в інтернаті
для глухонімих дітей і ми вирішили обов’язково поїхати до цього інтернату.
Які
ж наші нові друзі виявились веселі, кмітливі, спортивні, творчі, а головне -
щасливі коли грали з нами! А ми щасливі були від того, що були поруч з ними. А
потім на них чекав сюрприз! Всі діти люблять солодощі, тому вони дуже зраділи
солодким подарункам від Харківської бісквітної фабрики. Ми також отримали
найкращий в світі подарунок – щирі, сповнені радості та любові, посмішки дітей,
за які можна віддати весь Всесвіт!
